Там добре, де нас немає, в минулому нас немає і воно здається чудовим… Це був звичайний табір, на 80-90 осіб, серед яких
ти вісім людей знав точно, п’ятьох бачив колись зі спини і у трьох був на сторінці Вконтакті. Ми приїхали холодним Кримським ранком, автобус висадив нас за окраїною Бахчисараю.
І зараз я навіть не можу сказати точно, що було сильнішим у той липневий ранок: холод (який вперто змушував одягнути штани замість шортів), шлунок (який не міг втямити, чому організм вже не спить і вимагав їжі) чи мозок (який, аналізуючи всі процеси, вперто прагнув зрозуміти, чому ти сидиш о 6-ій ранку в невідомому місці і позіхаєш).
=====================================================================================
===================================================================================
У 1905 році Енштейн зробив офіційну заяву про те, що абсолютного спокою немає. З того часу його дійсно немає.
Принаймні так було тут… Навчальний Авановський табір, який мав гучну назву «Чесна гра», тривав цілий тиждень. Ти прокидався о 8-ій ранку (при тому, що о 4-ій тільки вирішив іти спати), сонним ішов на зарядку, снідав, біг на лекції, випивав 100500 чашок кави, обідав, піднімався у гори (Кіс-Кармен, Бурун-Каян, Чуфут-Калє), повертався назад, приймав душ, вечеряв, збирався на вечірнє обговорення, дивився фільм і лише потім вночі можна було спокійно сісти і говорити, говорити, говорити…
Вночі кожен стає тим, ким йому варто було б бути, а не тим, ким він став. Вночі ти бачиш людину такою, якою її задумав Бог і якою не змогли втілити батьки.
Кожен день був настільки насиченим, що ти не встигав помітити, як він швидко промайнув. І після того, як у 20 років ти не зрозумів складного і не здійснив того, про що мріяв, починаєш розуміти звичайні речі. Що спати на свіжому повітрі краще. Що жити серед природи краще. Що потрібно підняти того, хто впав. Що потрібно впустити в дім переночувати. Що потрібно пригостити кожного, хто увійшов. Що потрібно принести, коли попросять. Що потрібно заплатити першою. Що потрібно зварити бульйон для хворого, навіть чужого. Землю потрібно любити, воду потрібно любити, чисте повітря потрібно любити. Відкинути все зайве, викинути все сміття. І сміятися голосно, якщо тобі дійсно смішно.
===========================================================================================================
=========================================================================================================
Коли Бог створював людину, він створив ідеальний образ із звичайного сірого пороху. Як же можна не усвідомлювати це і не дякувати Йому щосекунди, коли твої легені знову і знову наповнюються киснем? Атеісти — найнещасніші люди на світі, вони дивляться на захід сонця і їм немає кому подякувати за це.
Коли ми покидали табір, я впевнена, що ніхто не хотів їхати. Мій друг Ден підійшов до мене, сказавши: «Ти знаєш, якби у мене була можливість, я б заплатив за кожного, тільки, щоб ми тут залишилися хоча би ще на декілька днів»…
Якби мене запитали, чи хочу я повернутися назад у це минуле, я б відповіла — ні. Мені достатньо, що одного разу я вже мала змогу бути там. Обмеження задоволення тільки збільшує його цінність. Навіщо людині хочеться бути багатою? Навіщо їй потрібні дорогі коні, хороший одяг, коштовні речі і право на вихід в публічні місця? Тільки через недостачу духовного життя. Дайте цій людині внутрішнє, духовне життя і все інше їй стане непотрібне.
Добре там, де нас немає… І, мабуть, земля воістину кругла, якщо я знову і знову повертаюся туди, де вже немає нічого, окрім спогадів.
Фото Діани Браславської
